Зміст
Максим Максимів
Митець і воїн здавалось це люди з різних світів і в них немає точок дотику, та наша історія боротьби знає багато прикладів поєднання цих двох світів і один з них Max Maksym
Людина, яка все життя творила, займалась керамікою і малювала, якому доля подарувала таку ж творчу дружину Наталя Курій-Максимів і вони разом створили з захоплення сімейний бізнес. Повномаштабне вторгнення змушує Максима взяти замість пензлів в руки гранатомет.
Та навіть на війні він залишається митцем і створює фантастичні твори мистецтва з ящиків для боєприпасів, він переконує, що опускати руки ніколи не треба, треба жити з метою, його не зупиняє поранення, Максим починає малювати ще на милицях, мистецтво відволікає, допомагає боротись з фізичним болем, йде паралельно реабілітації і допомагає включитись в роботу.
Не бійся спробувати щось нове, включайся в процес, знайди що потрібно саме тобі і все вийде.
Зараз Максиму портібен “такий протез що дасть можливість бігти, ходити по горах, переступати сходинки, ходити назад, плавати, змінювати швидкість ходи, не падати, тримати рівновагу, не боятися забруднити чи намочити протез…тобто майже усе”- так написала у своєму дописі його дружина Наталя Курій-Максимів.
Юлія Колотиліна
Чи ставите ви перед собою межі?
Якщо так то- даремно! Наша героїня, пані Юлія Колотиліна, довела всім, що в 70 років можна повністю змінити професію, що сівши в крісло колісне можна почати творити, і творити так щоб про тебе знали і тобою ж захоплювались.
Пані Юлія двічі змінювала дім через поганих сусідів. Але її не зламала ні війна, ні життєві обставини, вона почала записуватись на тренінги, семінари та інші заходи в пошуку натхнення. І добивається свого, виграє гранд на свою мрію.
І творить, і творить, і творить.
Не створюйте собі бар’єрів, а навіть якщо вони є, долайте їх як Пані Юлія.
Про зміну професії у поважному віці, про життя до і після невтішного діагнозу та шлях до творчості – жінка розказує у відео.
Історія яка надихає.
Оля Кундис
Що є вашою рушійною силою? Кожен повинен знайти сам для себе.
Для Оля Кундис це вишивка, а саме традиційні українські шви. Захоплення почалося ще з школи, а вже близько 10 років тому прийшло розуміння, що є регіональна вишивка, що потрібно її вивчати і відтворювати, що вона ідентифікує нашу культуру.
Коли в життя Ольги прийшла хвороба, вона не зупинила її плани, а виникло бажання ще більше спрямувати свою енергію у творчість. Вона залишається активною людиною, просто крісло колісне внесло корективи.
Свою креативність мисткиня використовує для натхнення інших людей і переконує, що інвалідність не перешкода . Оля каже: “Шукай що близьке тобі, бо кожна людина талановита. Роби те, що можеш, з тим, що маєш і там де ти є! “
Більше у відео.
Володимир Кравчук
Допоки наше суспільство малими кроками рухається в напрямку інклюзії, безбар’єрності , є люди, які впроваджують ці принципи в життя
Знайомтесь, Володимир – тренер і викладач Волинської обласної ДЮСШ осіб з інвалідністю, режисер і постановник вистави «Святвечір на Поліссі», людина з інвалідністю…
Активно працює в напрямку соціалізації, самореалізації людей з інвалідності Ковеля, і не тільки… Спортивна гра боча набуває популярності і турніри відбуваються в різних регіонах України.
Вистава “Святвечір на Поліссі ” популяризує українську культуру, звичаї регіону, але й показує як люди на милицях та кріслах колісних реалізовують себе, свій побут.
Адже, багато хто в сучасному світі не розуміє, наскільки це важливо , зробити суспільство зручним для всіх, щоб кожна людина змогла організувати своє життя так, як вона того хоче, як дозволяють її таланти, можливості.
Приклад, завдяки впливу Володимира, одна з членкинь проекту “Мистецтво без бар’єрів “, Ольга Усата Яренчук , подалась на навчання та стала журналісткою, виступила як ініціатор рекорду “Найвищий бронзовий пам’ятник Тарасу Шевченку” в Ковелі. І це тільки мала частина зробленого.
Хто набуває інвалідність – в жодному випадку не замикайтесь!
Шукайте, хто не може грати в футбол – малюйте, хто не може малювати – грайте в футбол ! Співайте, беріть участь в виставах, конкурсах, мистецьких заходах!
Не вдастся сьогодні – вдастся завтра!
Тетяни Літус
Мистецтво – це життя, це як дихати, як говорити, гуляти, любити – таке життєве кредо Тетяни Літус.
Любов до мистецтва передав дідусь, вона творила з дитинства і хвороба не змогла її зупинити, вона розповіла свою історію в соцмережах, що її чекає ампутація і це було як сповідь, як очищення… А після операції почала потрішки працювати – це були маленькі вироби прикраси чи іграшки на ялинку, вона розробляла моторику рук… А з часом прийшла в майстерню до гончарного кола і продовжує творити.
Настання інвалідності, на думку Тетяни відкриває нові шлюзи і ти продовжуєш що було, або віднаходиш нове.
Тетяна Літус Litus Tetiana надихає сама і надихається прикладом інших, які не здаються, а рухаються далі і відкривають нові горизонти.
Всі бар’єри в голові, а мистецтво без бар’єрів в ньому ти проявляєш себе як хочеш.
Проєкт «Мистецтво без бар’єрів» реалізується ГО «ПАРТНЕРСТВО.» за підтримки Український культурний фонд разом з Я зможу , Безбар’єрний Тернопіль , Agency of regional development in the Ternopil region , ГО “Асоціація осіб з інвалідністю “ДОБРОДІЯ В ДІЇ” – БОЧА (м. Ковель).
#запідтримкиУКФ #безбарʼєрність #інклюзія #фестиваль
#рівність #мистецтво #partnerstvo #мистецтво_без_бар’єрів
#мистецтво_без_барʼєрів